Та, що все це вигадує
Привіт,
я Стеф.
Керамістка, ілюстраторка.
Люблю дивне, смішне й трохи магічне.
Мене звати Стефанія, але всі кажуть Стеф. Шість років медичної освіти переконали мене, що мистецтво мені ближче. Тепер я роблю все це під іменем Чорна Квітка і скаржусь на це значно менше.
Хочу робити речі з душею, змістом і гумором. Такі, з якими можна жити поруч і щодня помічати в них щось нове. Бо одним «ого» довго не проживеш.
десь поміж глиною і лісомКоротко про шлях
Як я сюди дійшла
Медицина
Шість років медичної освіти. Після них я обрала мистецтво.
Фотографія
Понад десять років із камерою, у пошуках краси в калюжах і тінях.
Глина й Опішне
Глина прийшла за фотографією. Опішне стало моїм місцем сили.
Малюнки, ліси, гори
Малюю, збираю книжки-картинки й блукаю лісами та горами.
«Обід»
Перша групова виставка в Eye.Sea Gallery, разом із Праістотою.

Коли руки в глині
Трохи землі.
Трохи уяви.
Люблю, коли в речі є характер. Нехай буде трохи химерна, з вухами, лапами чи одним великим оком. І хай нічого про себе не розповідає.
Беру дику глину, глину з шамотом, терпіння і піч. Іноді розжарену річ дістають з печі й кидають у тирсу при приблизно 950 градусах. Такого вона не очікує, я теж.
Познайомитися з нимиЯк це робиться
Від глини до печі
Сира глина
Ліплю руками з дикої глини або шамотної. Суху форму лишаю в спокої.
Утильний випал
Перший вогонь робить форму міцною.

Глазур
Покриваю глазур’ю й чекаю, яким вийде колір.

Раку й відкриття печі
Розжарену річ при близько 950 градусах кидаю в тирсу. Далі найкраща частина: відчинити й подивитися.
Понад десять років фотографую.
Блукаю лісами й горами.
Красу шукаю в калюжах і тінях, вона там справді є.
Понад усе ціную свободу й щирість.
Свобода і щирість, решту дороблю глиною.



